Як з'явився київський кінопрокат

 

Кінопрокат в Києві з'явився більше 100 років тому. Першим, хто займався кінопрокатом був театральний режисер Микола Соловцов.Він в 1896 році познайомився з представниками фірми Люм'єр з Франції. Саме вона в 1895 році влаштувала перший платний кіносеанс, пише kyiv-trend.in.ua.

В Києві француз шукав партнерів для подальшого розвитку. Соловцов захотів провести перший пробний показ в театрі (зараз Національний театр російської драми ім. Лесі Українки). Тоді він мав назву Бергоньє. 

В кінці 1896 року кияни побачили короткометражні фільми з Франції. Це був справжній успіх. Тому одразу ж назначили додаткові сеанси. Від показів Соловцов отримував більше коштів, ніж від своїх спектаклів. Кожен день були аншлаги. Так продовжувалось 14 місяців. Сеанс мав 4-5 відділень. За цей період показували 50-80 коротких фільмів.

Кіносеанси

1

На початку 20 століття стаціонарні кінотеатри з'являлися всюди. Під них могли облаштовувати магазини, склади, танцювальні класи, ресторани і т.д. В залах було приблизно 120-200 глядачів. Вони розмовляли, шуміли, чадний дим від ламп теж не допомагав. Фільми показували без перерв і пауз. Було достатньо раз купити квиток і сидіти можна було скільки завгодно. Не було ніяких нумерацій рядів, стільців і тому подібного. Ніхто не рахував, скільки чоловік сидить в залі. Тому іноді люди, навіть, стояли.Це, звісно ж, заважало решті.

Що дивились вночі?

Після 23 години квитки коштували дорожче. Там показували фільми “для дорослих”. Жінки не могли з'явитися на цих сеансах тому, що це вважалось дуже непристойним.

Найкращий в Європі

Антон Шанцер був київським кінопрокатчиком. Він відкрив ілюзіон The Express Bio. 

Він облаштував все дуже гарно. В фойє працював концертний оркестр, який мав 25 музикантів.

Зал мав спеціальну вентиляцію Апаратна була зроблена з заліза і бетону.

Відомі журнали і газети того часу називали кінотеатри Шанцера ідеальними. Так, пізніше він ще побудував кінотеатр на 1100 місць.

Імпорт продавався краще

2

Іноземні фільми займали близько 90% всіх фільмів. Не було спеціальних податків. Копії картин розсилали у всі країни. Було декілька імперських кінофабрик, проте вони випускались обмежено і набагато дорожче.

Тому дешевше було піти на іноземний фільм, ніж переплачувати в 2 рази за “імперський”.

Як бачите, кияни швидко зрозуміли, в якій сфері коштів більше. Тому наразі в Києві дуже багато кінотеатрів на будь-який смак.

Comments