Академічний театр ляльок Києва

Державний ляльковий театр – це один із старих українських театрів ляльок.

Знаходиться він на правому березі Києва, у Шевченківському районі, на вулиці М.Грушевського, буд.1а. Далі на kyiv-trend.

Історія створення

У 1927 р. українські артисти Олександр Соломарський та Ірина Дєєва запропонували створити театр ляльок. Він став філією дитячого театру Києва імені Івана Франко. Молоді актори навчалися у майстрів ляльок правильному управлінню ляльками.

Театр давав свої вистави у 1928-1936 роках у “Роте-Фані” на вулиці Хрещатик, д.36 (будівля кінотеатру). Першими п’єсами стали “Музики”, “Старовинна петрушка” постановника П.Щербатинського за творами Л.Глібова.

Вперше театр почав гастролювати з 1928 р. по Таврії та Донбасу.

У 1929 р. у театрі ляльок організовано окремий колектив. З приходом нових акторів склад лялькарів зріс.

І у 1934 р. колектив артистів було розбито на дві окремі трупи. Перша була на вул. Пушкінській, д.28. Працювала трупа до 1941 року.

Друга-розмістилася у 1936 р. на вул.М.Грушевського, д.1а.

У 1937 р., на І Всесоюзному конкурсі лялькових театрів, театр Києва отримав І премію за свій професіоналізм. На фестивалі були зіграні п’єси: “Чарівне зернятко”(А.Куїшич), “Лейзер дер Брейзер” (Б.Гутянський).

Під час війни 1941-1945 р.р. театр зупинив роботу. Відновив свою діяльність після перемоги 1945 р.

 Керувала театром Марія Тобілевич, яка була донькою українського драматурга Івана Карповича Карпенка-Карого. У 1946 р. театру присвоюють І Премію за п’єсу “Вовк та сім козенят” (постановник Я.Жовинський) на Всеукраїнському конкурсі лялькових театрів.

До 1955 року театр працював на вул. Ярославів Вал, буд.7 (колишня кенаса), потім до 1977 р. на вул.Ш. Руставелі 13 (Синагога Бродського).

У 1960 р. під керівництвом Юрія Івановича Сікало, народного артиста України, відкрили студію, де готували акторів-ляльководів. У цирковому коледжі у Києві проводили спеціальні курси, на яких навчали акторів майстерності лялькового театру.

З 1960 р. по 1990 р. вийшли чудові спектаклі, серед яких були “Женчик-Бренчик” та “Котигорошко”(Г.Усач), “Закоханий принц”(В.Данилевич). А також “Новорічна чудасія”(В.Нестайко) та багато інших.

У 1997 р. внаслідок наказу українського президента треба було повертати священні будинки віруючим громадам. Довелося театру залишити Синагогу Бродського. Упродовж восьми років приміщення довелося орендувати.

У 2002 р. українське міністерство культури ухвалило надати театру ім’я-”академічний” за прогрес у театральному мистецтві.

Нова будівля

У грудні 2005 р. на вул. М.Грушевського, буд.1а, офіційно відкрили театр у новому будинку. Його збудували на території старого кінотеатру “Дніпро”, що розташовувався у Хрещатому парку.

Це була перша за сто років нова будівля для театру. Архітектором став Ю. Білоконь. Будинок виконаний у вигляді казкового палацу. Елементи казки присутні також всередині приміщення та навколишньої території.

Всередині палацу знаходиться музей, у якому зберігаються старовинні ляльки різного часу та всіх народів. Є кафе для дітей на 70 місць.

На території розбито клумби з квітів, встановлено лавочки для відпочинку, розміщено статуї казкових героїв, споруджено музичний фонтан.

Академічний ляльковий театр користується популярністю серед дітей та дорослих Києва.

Comments