Щороку ми очікуємо церемонію нагородження премії “Оскар”. Ця голлівудська подія цікава не лише для американців, але й для кінолюбителів інших країн, тому що участь у ній беруть фільми з усього світу. Наприклад, у 2024 році українська документальна стрічка “20 днів у Маріуполі” режисера Мстислава Чернова отримала золоту статуетку “Оскара”. Але не лише у США проводяться кінофестивалі та обирають кращі стрічки. Ще за радянських часів в Україні почали проводити кінофестиваль “Молодість”, який мав міжнародний рівень. Далі на kyiv-trend.
Все починалося як фільми студентів
У 1970 році двоє активних молодих чоловіків – Вадим Чубасов та Віктор Івченко – вирішили організувати невеличку подію, на якій можна було б переглянути фільми. Всього для дводенного заходу було запропоновано 33 стрічки, які створили студенти кінематографічного факультету державного інституту ім. Карпенка-Карого. Досить швидко ця кіноподія стала міжнародною і участь у ній почали брати представники інших країн.
За п’ять років змінився і формат кінофестивалю. У ньому дозволили брати участь вже більш досвідченим режисерам, які не були студентами цього вишу. Це дало шанс засвітитися раніше невідомим кінематографістам. Серед них Іван Миколайчук, Сергій Снєжкін, Володимир Бортко, Олександр Панкратов та інші.
“Молодість” сприяла розвитку й документального кіно, яке в Україні в наступні роки розвивалося краще, ніж ігрове. Географія події розширювалася і участь у кінофестивалі почали брати, зокрема, представники Німеччини та Болгарії.
Після проголошення незалежності України “Молодість” продовжила існувати та розвиватися з більшою силою. Так, у 1993 році Міжнародна федерація асоціацій кінопродюсерів офіційно визнала “Молодість” міжнародним фестивалем, який відповідає міжнародним стандартам.
Приємно, що “Молодість” інколи для деяких кінематографістів ставала своєрідним передвісником найвищої голлівудської нагороди. Свого часу фільм Алена Берлінера під назвою “Моє життя у рожевому” був визнаний кращим спочатку у Києві, а потім і в США.
Як і в будь-якого іншого фестивалю, “Молодість” має свій символ. Це скіфський олень. Саме його вигляд має статуетка, яку вручають переможцям.
Вірність традиціям та Україні
За роки незалежності “Молодість” стала свідком революційних подій та війни. Складні часи не перешкодили існуванню кінофестивалю. Він навпаки став відображенням життя держави та суспільства. Як зазначали самі організатори, культура поза політикою не може бути, тому для показів на кінофестивалі завжди відбиралися такі фільми, які найкраще відображали важливі для України та світу події. Під час Помаранчевої революції ця подія мала помаранчевий відтінок, а з початком війни “Молодість” закрила двері для будь-яких представників з Росії. Хоча все ж одного разу на фестивалі було показано фільм російських кінематографістів. Але цей виняток виник лише тому, що картина була про українського режисера Олега Сенцова, який на той час перебував полоні.
Примітно, що навіть в умовах жорстокого карантину, викликаного пандемією коронавірусу, “Молодість” проводилася. Це була гібридна форма – частково онлайн, частково у кінотеатрах.
Постійна наполеглива робота організаторів дозволили підняти “Молодість” на дуже високий рівень. Тому справедливо, що навіть попри повномасштабне вторгнення кінофестиваль вважається найкращим подібним заходом в Україні та Східній Європі. Про це свідчать оцінки кінокритиків, величезної кількості вірних глядачів та режисерів, які мають за честь представити свій фільм в Україні. Цю думку також поділяє Міжнародна асоціація кінопродюсерів.
Кінофестиваль “Молодість” – це не просто захід. Його можна впевнено вважати одним із символів незламності та багатогранності української культури.
