Кінопанорама: повернення до минулого

У столиці кінотеатрів з історією та атмосферою залишилося зовсім небагато. Особливо після закриття Кінопанорами. Чому його так любили кияни, читайте у нашому матеріалі на kyiv-trend.

Історія

Один із перших кінотеатрів столиці припинив роботу з 1 жовтня 2018 року. Прощальний сеанс відбувся у неділю, в останній день вересня. З нагоди його закриття відбулася прощальна вечірка. До речі, кінотеатр відчинив свої двері для глядачів 1958-го року. На той час це був експеримент. Тобто тоді це був перший у столиці кінотеатр з панорамним екраном. Зокрема тому і з’явилася його назва – Кінопанорама. Глядачам подобався увігнутий великий екран. Його висота досягала восьми метрів. До речі, довжина становила майже двадцять три метри.

1966 року кінозал став широкоформатним кінотеатром.

Ще на початку 1980-х у “Кінопанорами” головною “фішкою” стали – незвичайні афіші. Вони були дуже помітні, часом зі складними сюжетними лініями. Тому проходячи повз люди звертали увагу на афіші, могли їх довго розглядати, як картини.

А 1982 року знаменитий кінотеатр перейменували на “Комунар”. Свою першу назву кінотеатр повернув 1991 року.

Весь цей час кінотеатр радував глядачів різними фільмами та прем’єрами до осені 2018 року.

За даними ЗМІ, наприкінці 2008 року депутати Київради віддали землю під будівлею ТОВ “Кінопанорама” для будівництва.

2009 року кінотеатр був приватизований іноземним інвестором. Після цього будівля, що знаходиться в центрі Києва, за адресою вул. Шота Руставелі, 19 намагалася відсудити собі єврейська громада столиці. Вони заявили, що на цьому місці раніше була Купецька синагога. Проте суд відхилив їхній позов, кінотеатр зміг пропрацювати ще деякий час.

2018 року, незважаючи на протести киян, кінотеатр закрили, а його колектив звільнили. Багато киян сильно засмутилися, дізнавшись про закриття кінотеатру. Адже ще один шматочок справжнього Києва зникне з мапи міста. Подейкували, що на його місці з’явиться готель. Однак цього не сталося. Кінотеатр просто зачинили. У його стінах досі зберігаються спогади. Закритий, старий атмосферний кінотеатр досі дихає минулим.

Повернення у минуле

Незвичайне місце. Одне з небагатьох, де можна було  з комфортом подивитися не мейнстрімне кіно в затишній атмосфері. Для багатьох киян — це ностальгічне місце. Зала велика, радянська ще, де можна поринути у минуле. Раніше у цьому кінотеатрі показували звичайні фільми, також глядачі могли побачити прем’єри артхаусних чи українських картин. Часто у програмі були фільми яких немає у масовому прокаті. У кінотеатрі є свій шарм. Тут час наче зупинився. Зокрема, зала стара і не комфортна, а також написи на стінах. У цьому був свій неповторний колорит та шарм. При всій «осучаснюваності» атмосфера там панує, як і раніше, кінця 80-х початку 90-х. Тому кияни ходили дивитися кіно саме у Кінопанораму. Кінотеатр був душею міста. Ультрасучасним просоченим запахом попкорну з ним не зрівнятися. Покликання кінотеатру – далі дарувати людям тепло та зігрівати душі. Тут завжди були розумні, талановиті та унікальні фільми. Здебільшого показували європейські фільми. Раніше тут відбувалися найсерйозніші фестивалі щотижня. Наприклад, японський фестиваль кіно, одразу розпочався міжнародний фестиваль короткого метра. Тому особливо це місце любили іноземці, багато хто з них вечорами приходив саме до малої зали. Також глядачі сюди приходили, щоб побачити фестиваль – «Ніч Французького кіно». Всю ніч можна було дивитись цікаві кінострічки. Як правило, в ньому “приживалися” лише порядні та розумні глядачі. Загалом це був добрий кінотеатр, з атмосферою старого кіно.

Comments

.,.,.,.