Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка – це театр, який має велику історію та неабияку культурну спадщину. Часто відвідуючи вистави, ми й не замислюємося, через що пройшов театр та як він утворився, тож нумо зануримося в історію. Далі на kyiv-trend.
Зародження театру
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка був заснований у Вінниці у 1920 році акторами Нового Львівського театру на чолі з Амвросієм Бучмою та Молодого театру на чолі з Гнатом Юрою. Об’єднавшись, вони утворили новий театр, який назвали “Новий Драматичний театр імені Івана Франка”, керівником став Гнат Юра. Дебютний виступ трупи відбувся того ж року виставою “Гріх” Володимира Винниченка. Тоді репертуар молодого театру складався з таких вистав як: “Затоплений дзвін” Г. Гауптмана, “Цар Едіп” Софокла, “Молодість” М. Гальбе тощо.
У перші роки свого існування театр багато гастролював. Трупа відвідувала різноманітні українські міста та села. Одного разу досить показовою подією став виступ Гната Юри у Вінниці на прем’єрі п’єси “Весілля Фігаро”. Тоді на виставу прийшли представники УНР, Гнат у своєю чергою скористався цим та здійснив гучну промову, розповівши про тяжкі умови для театрів і зауважив, що театр Франка існує тільки завдяки відданій та тяжкій праці колективу.
Дійсно, тоді були дуже тяжкі часи, театр мандрував де тільки можливо. Трупа побувала і на заводах, і на шахтах, робітничих селищах тощо. Бували навіть виступали без декорацій, лише в сценічних костюмах. Варто зазначити, що важливу роль в житті театру тоді відіграв один із засновників та художник Матвій Драк, який спільно з Гнатом Юрою створив чимало чудових вистав, таких як: “На дні”, “Гайдамаки”, “Весілля Фігаро”, “Лісова пісня”, “Овеча криниця” тощо.
Активна діяльність
Вирішальним для театру були гастролі до Донбасу, саме після них згодом молоду трупу перевели до тодішньої української столиці – Харкова, до того ж в статусі Державного театру УРСР, а згодом і до Києва. В столиці театр Франка облаштувався в будівлі колишнього театру Соловцова, що на площі Івана Франка, 3.
Тоді головними акторами були: Амвросій Бучма, Наталія Ужвій, Юрій Шумський, Ганна Борисоглібська, Дмитро Мілютенко, Віктор Добровольський, Поліна Нятко та інші. Серед найкращих вистав того часу можна виділити, такі як: “Полум’ярі” Анатолія Луначарського, “Свята Йоанна” Бернарда Шоу, “97” Миколи Куліша, “Лісова пісня” Лесі Українки, “Ревізор” Миколи Гоголя.
Починаючи з 1930-х років як й інші колективи, театр зорієнтовується здебільшого на пропагандиських виставах. Щоб розуміти масштаби, з тринадцяти постановок виходила лише одна класична п’єса. Театрали відчували, що таким чином вони можуть втратити все, що напрацювали роками, тому взялися за відродження класики. В перший період рятували спектаклі “Весілля Фігаро” П. Бомарше, які вважалися шедевром вітчизняної та світової класики. А згодом Гнат Юра задля розширення творчого діапазону залучає до роботи інших режисерів, таких як: Б. Сушкевич, який створює постановку “Борис Годунов” О. Пушкіна; В. Вільнер ставить “Останню жертву” О. Островського”; К. Хохлов представляє “Вишневий сад” А.Чехова. Також Гнат Юра створює легендарну виставу “Украдене щастя” І. Франка, а також “Мартин Боруля”, “Ревізор”, “Швейка” тощо.
Вже у 1940 році театр одержав звання академічного. А з наступного року, через Другу світову війну, трупа була вимушена евакуюватися, попри це, театр продовжував працювати.
У 1978-2001 роках у трупі з’являються такі актори як: Богдан Ступка, Богдан Бенюк, Анатолій Хостікоєв, Наталя Сумська та багато інших. Театр тоді очолив Сергій Данченко, який і познайомив українців з Ф. Дюрренматтом, Г. Ібсеном, А. Чеховим, В. Шекспіром, М. Хвильовим, І. Котляревським.
З дев’яностих років театр імені Івана Франка починає активно гастролювати Європою, де зазнає значного успіху. Театрали побували в таких країнах як: Німеччина, Австрія, Греція, Італія, Польща, а також США.
У 1994 році театр стає Національним. Вже з 2001 року по 2012 рік очільником стає Богдан Ступка, який ввів в репертуар таких класиків як: Г. Сковороду, Г. Кониського, С. Віткевича, також повернув Софокла та Ф. Достоєвського.
З 2012 року по 2017 рік художнім керівником театру став Станіслав Мойсеєв. А вже з 2018 року генеральним директором-художнім керівником – Михайло Захаревич. Вже сучасний акторський склад включає: Василя Баша, Богдана Бенюка, Олексія Богдановича, Анатолія Гнатюка, Ірину Дорошенко, Олександра Задніпровського, Володимира Коляду та багато інших. Серед вистав останніх років можна виділити: “Кайдашева сім’я” І.Нечуя-Левицького, “Перехресні стежки” І. Франка, “В неділю рано зілля копала”, “Земля” О. Кобилянської тощо.
