У другій половині 1960-х років розпочалась хрущовська відлига. Молодь у Києві, як і скрізь в СРСР, відчула подих свободи та отримала можливість відкрито цікавитись рок-музикою. В Україні набули популярності такі гурти як «Друге дихання», «The Once» та «Березень», з’явився перший тематичний журнал. Проте, цей період тривав недовго. Про часи зародження київської рок-спільноти розповідаємо у статті на kyiv-trend.
Початок захоплення рок-музикою
Радянська молодь слухала та поширювала рок-музику задовго до того, як це стало офіційно можливо. Новий музичний стиль знайшов своїх відданих шанувальників вже у 1960-х роках. Саме тоді до СРСР докотилась світова хвиля «бітломанії».
Мільйони громадян СРСР ставали фанатами The Beatles. У 1960-ті роках, на підпільних ринках Києва продавали оригінальні та перезаписані платівки, а також фотографії відомих музикантів. Світлини навіть іноді здавали в оренду на короткий час.
Тож, західна музика набувала все більшої популярності, попри те, що офіційно вважалась ворожою та згубною, особливо для молоді. Чим суворішими ставали заборони, тим більше було охочих послухати рок. Почувши його, молоді люди вже не готові були відмовлятись від нового захоплення.
Рок-музика виступала символом іншого незнаного світу, який був привабливим саме через свою загадковість та забороненість. Долучаючись до неї, люди відчували себе частиною західної культури, а також знаходили нові можливості самовираження, яких не було в інших стилях радянської музики. Творчість легальних вокально-інструментальних ансамблів була зовсім іншою та не могла скласти конкуренції світовим хітам рок-музики.
Рок-музика як культурний код
Упродовж 1960-х років рок-музика була присутньою в Києві, але залишалась до певної міри в підпіллі. У цей період не було сталих спільнот або груп, які б постійно розвивали свою творчість. Водночас захоплення рок-музикою слугувало своєрідним культурним кодом та перепусткою в особливий світ. Рок-музика гуртувала та була підставою для знайомства та дружби. Київський музикант Євген Гудзь згадує, що побачивши значок улюбленого гурту на чиємусь одязі, міг запросити незнайомця до гурту.
Поширювалась західна музика різними шляхами, наприклад:
- її можна було почути на хвилі закордонної радіостанції, наприклад, «Голос Америки», «Бі-Бі-Сі» або Німецька хвиля»
- у Києві працював підпільний ринок, де продавались платівки. Вони були достатньо дорогими, від 35 до 70 карбованців, що дорівнювалось половині зарплатні багатьох громадян, а особливо цінні екземпляри могли коштувати понад 100 карбованців
- також працював «магнітвидав», коли на касети і бобіни за допомогою магнітофона робили записи пісень. Їх вартість була значно скромніша – кілька карбованців за штуку.
Варто зазначити, що саме на магнітофон музиканти записували власні пісні. Гурт «Воплі Відоплясова» саме таким чином записував свій перший альбом, але це було вже у 1980-х років.
За двадцять років до цього, кияни слухали, перезаписували, грали улюблені композиції, а також намагались створювати перші пісні, наслідуючи західних кумирів. Апаратуру та інструменти купували в магазинах, а потім власноруч вдосконалювали. Так, з акустичної гітари могли зробити електронну.
Тож, саме в 1960-х роках відбувся період становлення київської рок-музики. Багато з тих, хто тоді став її шанувальником, не зрадили нове захоплення попри численні заборони подальших років.
Подальший шлях
У 1970-х роках рок-спільнота повернулась у підпілля. Після короткої «відлиги» її діяльність знову заборонили. Тож, треба було або ховатись, або перетворюватись на професійні вокально-інструментальні ансамблі та творити в межах дозволеного.
Після Празької весни в СРСР значно посилився ідеологічний тиск та боротьба з інакомисленням. Репертуар офіційних гуртів та музикантів регулярно переглядали художні ради, встановлювалась жорстка цензура. Тому рок-музика звучала переважно у підпіллі, а музиканти намагались знайти альтернативу улюбленому жанру в таких напрямках як арт-рок, джаз-рок або інструментальна рок-музика.
Ситуація знову змінилась на краще лише в роки перебудови. Так, восени 1986 року в Києві відкрили перший рок-клуб. Сталося це на базі будинку культури при заводі «Більшовик» під проводом Київського міського комсомолу. Якщо раніше за волосся, поголене на скронях, або інший «неналежний вигляд» можна було бути затриманим на вулиці, то тепер рок-гурти почали грати легально, репетирувати та давати концерти.
До клубу був відбір, але його заснування значно активізувало київський рок-рух. Почали з’являтись нові гурти, відбувались фестивалі та концерти та сформувалась міцна спільнота рок-музикантів. Влада, звісно, намагалась її контролювати, але можливим це було не завжди.
Ось таким був шлях становлення рок-музики в Києві. Більшість часу бути її прихильником в СРСР було непопулярно та іноді навіть небезпечно. Проте, завжди знаходились ентузіасти та фанати, щиро закохані в цей музичний напрямок та готові розвивати його попри все.
