Українська авторська пісня має яскравих та самобутніх представників, творчість яких є популярною серед шанувальників цього напрямку. Одним із відомих лірично-епічних бардів є Едуард Драч. Він став одним з перших виконавців, хто зумів поєднати в акустичній музиці елементи народних творів та власну стилістку, а також використовувати кобзарську манеру співу. Про ліричне та героїчне в музичній творчості та житті Едуарда Драча розповідаємо докладніше у статті на kyiv-trend.
Початок життя та творчого шляху
Майбутній український поет, бард, бандурист та рок-музикант народився 6 квітня 1965 року у Кривому Розі. Його батько був інженером-електриком, а мати – терапевтом. Помітивши схильність сина до музики, батьки записали його до музичної школи по класу скрипки.
В дорослому житті Едуард опанував також кобзу, бас-гітару, банджо, мандоліну та гуслі. Він став виконавцем та реконструктором традиційного кобзарського та лірницького репертуару, почав писати авторські псалми, лицарські та запорозькі пісні, світську та духовну лірику.
Проте, в шкільні роки та й одразу після них не думав про кар’єру музиканта. Натомість став студентом Дніпропетровського медичного інституту, який закінчив у 1988 році. Шлях до творчості вперше постав перед Едуардом саме в студентські роки. Інституту були потрібні творчі колективи. Здібному студенту запропонували приєднатись до музичного гурту, щоб мати гуртожиток та стипендію.
Едуард погодився й потрапив до середовища однодумців – у гурт «Ранок». Хлопці грали фолк-авангард, робили аранжування народних пісень, писали авторські твори. Останні оголошували народними, щоб влада не заборонила їх грати. Гурт «Ранок» став переможцем Всесоюзного джазового фестивалю «Джаз на Дніпрі» у 1983 році.
Пізніше керівник гурту Олексій Маковецький мав необережність публічно вжити формулювання «джаз-рок». Через це гурт закрили на рік. Справу розглядало КДБ. Хлопці зіграли їм свої твори та одержали офіційний дозвіл на продовження діяльності. На щастя, якраз настали роки перебудови й музичний світ в СРСР став дещо вільнішим.
Тоді Едуард почав думати про те, щоб пов’язати життя з музикою професійно. У 1982-1988 роках він жив у Дніпропетровську, потім переїхав до Черкас, а з 1994 року оселився у Києві. Працював за фахом, лікарем-невропатологом, але і музичну творчість не полишав.
Доленосний фестиваль «Червона рута» та творчі здобутки
Виступати Едуард Драч почав з 1983 року. Виконавську школу опанував, досліджуючи творчість М. Лисенка та інших музикознавців. У 1988 році був прийнятий до спільноти Київського кобзарського цеху, а наступного року сталась доленосна подія в його житті – участь у фестивалі «Червона рута».
Це була надзвичайна подія для України, яка ще була в складі СРСР. На фестиваль глядачі приносили жовто-блакитні прапори, лунали українські пісні. Влада щосили намагалась зарадити такому перебігу подій, проте приховати дійсний розмах події не вдалося. Едуард Драч тоді став переможцем та посів перше місце в номінації «Авторська пісня».
Ця перемога переконала Едуарда в тому, щоб не зупинятись на досягнутому та не полишати музику. Авторська пісня, немов двигун його долі, змінила стиль та спосіб життя. Саме тоді, крім співу під гітару, він звернувся до кобзи. Едуард навчався у кобзаря та майстра музичних інструментів Миколи Будника, став співорганізатором та учасником «троїстих музик» Київського кобзарського цеху. Також бард досліджував себе в таких музичних жанрах, як поп-рок та фолк-джаз.
Надалі були гастролі по містах України, а також Польщі, Німеччини, Франції та Канади. Окрім сольної творчості, у 2007–2008 роках Едуард Валерійович був учасником гурту «Рутенія» як гітарист і вокаліст.
Брав участь у наступних конкурсах та фестивалях:
- Республіканський фестиваль авторської пісні (Київ, 1988 рік)
- зліт клубів авторської пісні в Україні та Молдові (Харків, 1987 рік)
- телерадіоконкурс «Нові імена» (Київ, 1988 рік)
- «Оберіг» (Луцьк, 1991 рік)
- «Білі вітрила» (Київ, 1992 рік).
У 2001 році одержав звання «Заслужений працівник культури України». У 2019 році був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеню.
Громадська позиція
Окрім пісенної творчості, варто відзначити активну громадянську позицію барда та його участь у Революції гідності. На думку Едуарда Драча, кобзар має бути присутнім на всіх подібних подіях, адже його головне завдання – створювати систему координат. Під час революційних подій кобзар має співати псалми, щоб заспокоювати гарячі голови. Під час таких подій люди легко озлоблюються, стають нечутливими до інших, навіть мстивими. Саме тому дуже потрібні пісні про розумне, добре і вічне, яке пише та виконує Едуард Драч.
З першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну, бард долучився до 112-ї бригади територіальної оборони Збройних сил України. На його думку, війна була лише питанням часу, з огляду на історію України та тривалу боротьбу за незалежність. Бард дивується тому, як виживав протягом століть український народ, але вірить у його силу та майбутнє.
