В Україні дві філармонії, які мають статус національних: у Львові та в Києві. Львівська філармонія має високий рівень виконання забезпечують колективи, що діють на базі закладу: Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії, Академічний камерний оркестр “Віртуози Львова”, Академічний інструментальний ансамбль “Високий Замок” та інші. Далі на kyiv-trend.
Філармонія у серці України, в місті Києві являє собою неповторну архітектурну та історичну перлину. Попри те, що для багатьох мешканців Києва ця споруда асоціюється з образами класичної музики, також це місце відоме різноманітністю своєї історії. Будівля втілює в собі багатогранність, тому що в різні епохи тут, до прикладу, розташовувалися закритий клуб для заможних купців Києва, місце проведення зустрічей українського конгресу, палац піонерів, клуб для німецьких офіцерів та найстаріша концертна зала – і все це представляла лише одна споруда – столична філармонія у Києві.
Таким чином доторкнутися до минулого і подумки потрапити в іншу епоху, зіткнувшись з вічним — легко! Після короткого історичного екскурсу ми потрапимо у чарівне царство музики.
Історія будівництва філармонії
Багато киян щодня проходять повз філармонію, але не всі знають про заховану за цим дивовижним фасадом неймовірну красу та багату історію. Будівля, відома також як концертний зал, була зведена у 1882 році і є однією з найстаріших споруд на Європейській площі та Хрещатику. На той момент ця територія лише починала свій шлях у забудові.
У кінці XIX століття ділянка Царського саду біля Європейської площі була занедбана. Тому у 1882 році міська влада вирішила здати її в оренду Купецькому товариству Києва. Це товариство виникло у 1843 році на Подолі як елітний клуб для почесних громадян і купців міста, які прагнули об’єднати свої зусилля для спільних справ і розваг. Потребуючи власного будинку, у 1880 році купці орендували приміщення на Володимирському узвозі. Проте воно виявилося замалим, тож їм звернулися до архітектора Володимира Ніколаєва, який за дуже короткий час побудував для них новий будинок – Купецькі збори, яка зараз відома як філармонія.
До речі, Володимир Ніколаєв сам був палким шанувальником мистецтва, а також активним членом літературної та музичної спільноти нашого міста. З музикою пов’язав свою долю і його наймолодший син Леонід, який був відомим піаністом та педагогом. За його хрестоматією для маленьких піаністів, опанували гру на музичному інструменті вже багато поколінь.
Відомо, що сучасна будівля філармонії є другою версією, оскільки попередня не задовольнила купецьку еліту своєю простотою порівняно із розкішною будівлею Дворянського зібрання на Хрещатику.
Споруда була зведена для заможних людей
Початково це місце отримало назву “Зал Купецьких зборів” за ініціативою київської музичної спільноти. Тут відбувалися бали та гуляння для аристократів міста, вручення нагород і урочисті прийоми. Багато видатних українських та російських композиторів, включаючи Миколу Лисенка, працювали та виступали в цих залах. У весняному сезоні 1917 року у приміщенні філармонії в Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес.
На першому поверсі розташовувались велика їдальня та кабінети, тоді як на другому поверсі можна було знайти залу для паління, вітальню, бібліотеку та читальню. Особливу увагу привертала танцювальна зала на 1300 осіб, відома як Колонна зала імені Миколи Лисенка, що мала окремий вихід до Купецького саду. Акустика цього приміщення була неймовірною, існували навіть чутки про те, що у його стінах замуровані тростини за певною схемою для поліпшення акустичних властивостей. Зараз цей простір використовується як велика зала для виступів у філармонії.
Не лише філармонія була на території
Крім самої будівлі філармонії, яка вважалася зимовим приміщенням купецького клубу, на території Хрещатого парку були збудовані літній театр, ресторан, ротонди та павільйони. Дерев’яний літній клуб з концертним майданчиком і приміщенням для ресторану був виконаний в формі раковини, а поряд стояла статуя Аполлона. Трохи нижче з’явилось приміщення літнього театру, буфету, оглядового майданчика. Всюди були квітники, клумби, скульптури. При вході стояв пам’ятник Олександру II. На жаль, вся ця забудова була знищена у радянські часи, нині її можна побачити лише на фотографіях.
Кияни залюбки відвідували новий парк. Вдень вхід був безкоштовний, тоді як ввечері він вартував 40 копійок. Проте гості Купецького саду знали, за що платять. Для них грала музика, часто вельми відомі композитори були присутні у філармонії.
У літньому театрі, що розташовувався в Купецькому парку, здійснювали вистави українські драматичні трупи, в яких брали участь видатні митецькі постаті, такі як Саксаганський, Заньковецька, Кропивницький, Садовський. Цей театр став місцем, де розгорталися таланти та виразна ідентичність української культури.
Купецький парк, хоч і був обраною локацією для розважальних подій, мав свої мінімальні недоліки. По-перше, його площа була обмеженою, тому вечорами та у вихідні дні тут було тісно, через великий наплив людей. По-друге, ґрунти поблизу самої філармонії були нестійкими, і купецьке товариство щорічно витрачало значні кошти на їхнє укріплення.
Після Жовтневої революції Купецьке товариство припинило своє існування, але його будинок продовжив служити своєрідним храмом мистецтва. Тут організовували літературні вечори, на яких свої твори читали такі видатні постаті, як Анна Ахматова, Борис Пастернак, Микола Гумільов. Зі сцени виходив симфонічний оркестр під керівництвом Рейнгольда Глієра.
Доля київської філармонії
Доля будівлі Купецького товариства виявилася надзвичайно складною і декілька разів ледь не була на межі руйнації. Після приходу комуністів до Києва у 1918 році, будівлю київської філармонії віддали в користування Будинку мистецтв пролетаріату. Пізніше тут розгорталася діяльність комуністичного просвітництва серед молоді.
З 1933 року приміщення використовувалося як Палац піонерів, а після Другої світової війни, не зважаючи на серйозні пошкодження будівлі, її віддали філармонії. Початково після війни розглядали можливість знесення споруди, але уряд вирішив провести реставрацію та зберегти цю історичну будівлю, що стала свідком багатьох періодів історії міста.
Реставрація споруди
Перед розпадом СРСР розпочалася реставрація будівлі філармонії у Києві, яка затягнулася у зв’язку з політичними та економічними проблемами. Завершено роботи було лише 1996 року. Цікавий момент, у радянські часи довгий час колони у фоє філармонії були приховані під значним прошарком гіпсокартону, лише наприкінці 1990-х люди змогли побачити їх такими, якими вони були зроблені ще за проєктом видатного Володимира Ніколаєва. За їх зразком була відновлена вхідна група з колонами, втрачена також у радянські часи.
Що ж стосується Купецького саду, то він залишився місцем для відпочинку. Він багаторазово змінював свою назву. Був Першотравневим, Пролетарським, Піонерським, і з 1993 року Хрещатим. Проте дерев’яна сцена була демонтована, а замість неї у 1982 році з’явилась металева дуга – арка Дружби народів, яку під час російсько-української війни офіційно перейменували на Арку Свободи українського народу.
І сьогодні, як і сотню років тому кияни та гості міста приходять у парк відпочити та помилуватись Дніпровськими краєвидами, а столична філармонія стала улюбленим місцем любитель живої класичної музики.
