У другій половині ХХ ст. у селі Погреби Броварського району Київської області зібрався дуже хороший колектив талановитих акторів-аматорів. Значні організаторські здібності в цьому проявила бібліотекарка Надія Микитівна Кривобок , яка також грала в деяких п’єсах. Далі на kyiv-trend.
Серед величезної кількості вистав на особливо увагу заслуговують деякі з них.
Театральний гурток, гідний великої сцени
В 1956 році театр продемонстрував глядачам виставу “Украдене щастя” за мотивами однойменної п’єси Івана Франка. Примітно, що участь в цій постановці також взяла відома українська акторка Таїсія Йосипівна Литвиненко, яка родом з села Погреби. В цій виставі вона зіграла роль Анни.
Роль Миколи Задорожного виконував незабутній Іван Михайлович Негода, який на той час був завідуючим Погребського клуба. Михайла Гурмана грав Микола Олексійович Сергієнко. У 1956 році закінчив сільськогосподарську академію і був призначений головним агрономом місцевого колгоспу ім. Кірова, пізніше – другим секретарем райкому партії, а в 1960-х роках – голова Броварського райвиконкому (після здобуття незалежності – Броварська районна державна адміністрація). Будівництво нинішньої школи, ремонт клубу та інше – це теж його заслуга.
Першою постановкою в реставрованому клубі була п’єса М. Кропивницького “По ревізії”. Дійові особи та виконавці: Василь Миронович, старшина – Дмитро Тарасович Негода (1926 р.н.); Севастьян Севастьєвич, писар – Іван Михайлович Негода (1926 р.н.); Финдичка – Надія Микитівна Кривобок (1938 р.н.); Сторож при розправі – Станіслав Дмитрович Нагога (1947 р.н.); Пріська, солдатка – Галина Клочкова (1950 р.н.).
С. Д. Нагога пригадує, як Іван Михайлович Нагога каже йому перед виступом: “Ну, Славко, з Богом! Твій монолог. Як ти почнеш – так і вистава піде! Давай!” “…Відкривається завіса. Аншлаг. Пішов спектакль. Зал затамував подих. Чутно як муха пролітає. Монолог сторожа закінчено. На сцену виходить Дмитро Тарасович Негода. Глядачі аплодують. Вистава вдалася!”
Вистава В. Гулько “Зять”. Ролі виконували: Зюзя Дармоїдов – Станіслав Дмитрович Нагога; Професор – Іван Михайлович Негода; Дружина професора – Надія Микитівна Кривобок; Галя, їхня дочка – Ольга Григорівна Бруєнко (1952 р.н.). Станіслав Дмитрович пригадує, що театральною грою Івана Михайловича Негоди любувався змалку. У клуб на вистави драматичного гуртка за участю І. М. Негоди потрапити було дуже складно. Глядачів набивалося повний зал. Заповненими були коридори, проходи між рядами, вулиця навколо клуба. Але вони, дітвора, знали свої лази і були присутні на виставах біля самої рампи сцени. І ось у цій виставі на чотири діючих особи через два десятиріччя Станіславу Дмитровичу пощастило зіграти з самим Іваном Михайловичем. А поруч незмінні, вірні, талановиті партнери – Надія Микитівна Кривобок і Ольга Григорівна Бруєнко.
Славнозвісні “Фараони”
Вистава “Фараони”. Ролі виконували: Петро Андрійович Некрашевич – Таран, завідуючий механізацією (1935 р.н.); Раїса Євгенівна Нагога – Одарка, його дружина (1944 р.н.); Станіслав Дмитрович Нагога – Онисько, бригадир; Ольга Григорівна Бруєнко – Уляна, його дружина; Дмитро Тарасович Негода – Аристарх, бухгалтер; Лідія Іванівна Ярошинська – Ганна, його дружина (1935 р.н.); Сергій Терещенко – Оверко, завідуючий птахофабрикою; Олександр Терещенко – Корній, колгоспний сторож; Надія Микитівна Кривобок – Олена Устимівна, дружина голови колгоспу; Тарас Станіславович Нагога – Павлик, виконавець (1978 р.н.).
П’єса “Фараони” написана Олексієм Федотовичем Коломійцем (1919 – 1994 рр.) на початку 1961 р. Вона з успіхом пройшла на сотнях сцен. До речі, вперше вона була зіграна в Московському театрі ім. М. В. Гоголя в 1961 р., а вже в 1962 р. ставилася в 71 театрі країни. У 1978 р. в Київському театрі ім. І. Я. Франка відбулася її п’ятисота вистава. С. Д. Нагога каже: “І ось наш невеличкий, але дуже згуртований колектив драматичного гуртка, як говорять, замахнувся на інсценізацію цієї п’єси в сільському клубі Погребів, який відреставрований колективом радгоспу ім. Кірова вже втретє. Треба сказати, що клуб мав чудову акустику та прекрасну сцену з кулісами, кімнатою для накладання гриму. Було обладнання для показів фільмів. Тут чаклував кіномеханік Петро Митрофанович Шевченко”.
До цього посаду кіномеханіка обіймали Іван Бабич (родом зі Сваром’я, батько Валентини Дімітрової) та Віктор Опанасович Некрашевич (1938 р.н.). Декораціями до п’єси “Фараони” зайнявся художник Левко Леонідович Воєдило. З підручних матеріалів створив чудові декорації для сцени та бутафорію. Костюми та реквізити збирали по всьому селу. Літературним консультантом була Лідія Андріївна Гречана. Вона ж була суфлером. Музичне оформлення робив тодішній завідувач клубу Олександр Прокопович Терещенко. Фотографом цієї та багатьох інших вистав був Іван Олександрович Гречаний.
Прем’єра вистави “Фараони” була поставлена на сцені Погребського клубу буквально через тиждень після Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 р.) на Великдень, що святкувалася того року 4 травня. Тоді так вийшло, що були святкові дні з 1 по 5 травня. А вже у серпні чи вересні того ж року погребські актори з “Фараонами” виступали в зоні відчуження в клубі села Розважів Поліського району ще задовго до виступів відомих артистів тодішнього СРСР.
“Село Розважів – дебеле зілля, пусті хати, тиша… І де ж взялися люди! Повний клуб! А здавалося, що село вже вимерло – всі ж евакуйовані. Успіх небувалий. І сльози на очах в глядачів…”, – згадує Станіслав Дмитрович.
На виставу “Фараони” в Погреби завітав також її автор – О. Ф. Коломієць. Варто сказати, що в Броварах при будинку культури було товариство “Знання”. І від цього товариства Погреби “виписували” артистів, яких хотіли запросити до себе в клуб. Так у грудні 1989 року в Погребський клуб завітали Ада Роговцева з Євгеном Паперним. Також у Погребах виступав Андрій Миколайчук (автор і виконавець відомої пісні “Піду втоплюся у річці глибокій…”).
