Кіностудія імені Олександра Довженка – це такий собі радянський Голлівуд, де у свій час було знято чимало легендарних фільмів, які й дотепер залишаються в пам’яті багатьох людей. Далі на kyiv-trend.
Перші кроки кіностудії
Будівництво кіностудії імені О. Довженка розпочалося навесні 1927 року за проєктом архітектора-художника Валеріана Рикова, який включав в себе великий знімальний павільйон площею близько трьох тисяч квадратних метрів, також різноманітні декорації, такі як: басейни для водних зйомок, підвісні штучні тротуари і тому подібне.
Будівлю збудували досить швидко, вже восени того ж року там зняли перший фільм “Ванька та Месник“, тоді ж студія випустила і перший український мультфільм “Казка про білку-господарку і мишку-лиходія”. Кіностудія почала активно розвиватися та рости, згодом тут почали працювати талановиті та досвідчені майстри екрана, а саме: режисери – Олександр Довженко, Леонід Луков, Іван Кавалерідзе, Фавст Лопатинський, Ігор Савченко; Арнольд Кордюм, Павло Долина; літератори – Микола Бажан, Олександр Корнійчук, Гордій Брасюк, В. Охріменко; оператори – Данило Демуцький, Юрій Єкельчик, Микола Топчій, Йозеф Рона, І. Шеккер, Олексій Панкратьєв.
В цей період було знято ряд кіноробіт, таких як: “Джальма”, “Немає перешкод”, “Сам собі Робінзон”, “Пригоди полтиника”, “Комсомолія”, “Село Веселе”, “Шкурник”, “Людина з кіноапаратом” тощо. В 1930 роках кіностудія вийшла на новий рівень та почала випускати кінороботи вже зі звуком та кольором. Першою звуковою роботою став фільм режисера Дзиги Вертова “Симфонія Донбасу”, а першою кольоровою стрічкою – “Сорочинський ярмарок” Миколи Екка.
Подальша діяльність
Кіностудія невпинно розвивалася, але згодом розпочалася війна. Тоді студію евакуювали до Ашхабада і виробництво практично зупинилося. У цей період зняли всього три фільми, одним з яких був “Як гартувалася сталь” режисера Марка Донського. Після повернення на батьківщину ситуація не змінилася. З середини 1940-х років до початку 1950-х років студія випустила лише кілька робіт, серед них: військові фільми “Третій удар” і “Подвиг розвідника”, біографічну стрічку “Тарас Шевченко” та спортивну драму “Центр нападу”. З 1953-го року ситуація трішки налагодилася і кіностудія продовжила набирати оберти. Тоді були зняті такі фільми як: “Максимка”, який, до речі, набув всесоюзної популярності, “Запорожець за Дунаєм”, “Сашко”, “Перший парубок”, “Калиновий гай”, “Мартин Боруля”, “Тарапунька і Штепсель під хмарами”, “Назар Стодоля”, “Нескорені”, “Море кличе”, “Одного чудового дня”, “Шляхи і долі”, “Коли співають солов’ї” тощо.
Варто зазначити, що до 1957 року кіностудія мала різні назви, спочатку Київська кінофабрика “ВУФКУ”, згодом Київська кінофабрика “Українфільм” та Київська кіностудія. Але саме з 1957 року організацію назвали на честь видатного кінорежисера Олександра Довженка. Саме тут митець створив кращі свої роботи, які принесли йому надзвичайну славу. Серед таких можна виокремити такі фільми як:
- “Земля”, в якому розповідається про боротьбу селянства проти куркульства в період перших колгоспів;
- “Звенигора” – описує різні етапи історії України;
- “Арсенал”, в якому розповідається про робітниче повстання на київському заводі “Арсенал” проти Центральної Ради та військ УНР;
- “Щорс” – розповідає про полководця Миколу Щорса, легендарного героя громадянської війни;
- “Сумка дипкур’єра”, в якому розкривається сюжет про боротьбу навколо сумки з дипломатичною поштою, що залишилася після смерті дипкур’єра.
Період найбільшого розквіту кіностудії відбувся після 1960-х років. Розширене виробництво дозволило згодом навіть відкрити власний Театр кіноактора та відділ дубляжу іноземних фільмів. У цей період з’явилося багато гарних кіноробіт, серед них: “Вдалині від батьківщини”, “За двома зайцями”, “Королева бензоколонки”, “Їх знали тільки в обличчя”, “Розвідники”, “Летючий корабель”, “Звичайна історія”, “Люди моєї долини”, “Наталія Ужвій”, “Спадкоємці”, “Фортеця на колесах”, “Здрастуй, Гнате!”, “Морська чайка”, “Радість моя”, “Мовчать тільки статуї”, “Наймичка”, “Срібний тренер”, “Зачарована Десна”, “Калиновий гай”, “Тіні забутих предків”, “Фараони”, “Криниця для спраглих” тощо.
У 1970 роках на екрани вийшли такі відомі кінороботи як: “У бій ідуть лише «старі”, “Як гартувалася сталь” “Народжена революцією”, “Інспектор карного розшуку”. А у 1980-х роках глядач побачив фільми: “Овод”, “Ярослав Мудрий”, “Вантаж без маркування”, “Польоти уві сні та наяву”, “Зберігай мене мій талісман” тощо. Вже у 1993 році вийшов останній знаменитий фільм – “Серця трьох”, після чого робота кіностудії пішла на спад. Після розпаду СРСР студія деякий час ще випускала нечисельні історичні фільми, але вже з середини дев’яностих майже припинила роботу, а павільйони стали здаватися в оренду.
