Кожен житель України, ба навіть за її межами, знає про найвеличнішу і найстарішу кіностудію імені Олександра Довженка. Але чи відомо вам коли вона з’явилась, за яких умов і яка її історія? Настав час у цьому розібратись. Далі на kyiv-trend.
Хто такий Довженко і чому на його честь назвали кіностудію?
Олександр Петрович Довженко має велику і складну біографію. Але головне, що варто зазначити це його здобуток у багатьох сферах. Довженко був письменником, режисером, кінодраматургом, художником, актором, прозаїком, поетом, драматургом і публіцистом. Здобув визнання чоловік завдяки своєму вкладу у розвиток кінематографії. Він був патріотом своєї справи та країни, що не один раз було передане на екрані. Найвідомішими фільмами вважаються “Арсенал” та “Земля”, що побачили світ у 1929 році та 1930 році.
Помер режисер у 1957 році, саме тоді й було прийнято рішення про вшанування пам’яті й назвати кіностудію на його честь. Також на її території розташовано музей і пам’ятник, який може відвідати кожен охочий. Якби не сила, мужність та витривалість Олександра Довженка, в сучасному світі кіно б не мало такий вигляд.
Історія кіностудії
Ідея будівництва з’явилася ще у далекому 1925 році, коли Всеукраїнське фотокіноуправління оголосило про конкурс на вже розроблений проєкт кінофабрики. Бій за можливість зробити першу і масштабну кіностудію був не легкий. Кількість робіт нараховувала двадцять штук, але серед них був переможець лише один – архітектор Валеріян Риков. Він мав за плечима не одне виконане замовлення, тому був професіоналом своєї справи. План будівництва зробили масштабним, в Києві й по всій Україні не було жодної кіностудії, яка б мала площу в 40 гектарів. Тому за виконання взялись з розумінням, що їхня споруда буде першою, і, як виявилось, не на один рік.
Будівництво було розпочато у 1927 році, а вже у 1928 році випущено перший фільм, який поклав початок вікової історії – “Ванька та Месник” режисер Аксель Лундін. Після виходу перших картин до студії почали приїжджати знавці кінематографії, одним з них був Олександр Довженко.
У 1930 році кіностудія була першою, хто запустив звуковий кінофільм “Симфонія Донбасу”, який подивились і послухали мільйони людей. Студія, яка розпочинала свій, ніким не протоптаний шлях, через декілька років вже отримувала визнання з багатьох куточків світу, таких як Франція, Нідерланди, Велика Британія, США та Канада. Про фільми, які були випущені саме студією ім. Довженка не говорив лише лінивий. Побачивши які оберти набирає виробництво, було підписано контракт із “Kodak”, згідно з яким за рік світ повинен був бачити не менше ніж сто фільмів, а прибуток з кожного вимірювався у 70 копійок. За кордоном не багато схожих фабрик могло пишатись такою апаратурою, обладнанням і приміщенням, яке мала кіностудія Довженка.
Але, на жаль, кінець відродження у кіно застигло виробництво на кінці 1920-х років, які припали на правління Сталіна. Починаючи з того часу, культура ідеології потрапила під політичний контроль, по провині якого світ не побачив багато фільмів, оскільки вони не проходили перевірку. Вже у 1930 році організації надали назву “Українафільм” і передали всі права кінофотооб’єднанню “Союзкіно”. Через, що український кінематограф почав слабнути.
Безсумнівно, повоєнні роки також не були легкими. У 1950-ті роки фільмів знімалось дуже мало, але вже у 1952 році кінематографія почала відроджуватись. До режисерських лав приходили молоді студенти, одним з них був С. Параджанов, який у 1965 році дав світу картину “Тіні забутих предків”. Фільм, який не одне десятиліття передивляються шанувальники кіно.
Починаючи з 1960-х років виробництво потроху відбудовувалось і напрацьовувало свої вміння. Збираючи знання, матеріали й апаратуру з різних куточків світу, щоб сучасна кіностудія ім. Олександра Довженка продовжувала справу, яку було розпочато у далекому 1928 році, коли світ побачив перший знятий на виробництві фільм. І з кожним роком вміння режисерів тільки покращується.
