Часи Другої світової війни були надзвичайно складними, Київ потерпав від нацистського гніту. Але попри це, сфера кінематографа все ж продовжувала розвиватися. Про що знімали в часи німецької окупації та при яких обставинах це відбувалося? Далі на kyiv-trend.
Фашистська пропаганда
Після окупації Києва, німці відразу ж взялися налагоджувати процес пропаганди. Найкращий метод нав’язати масам ту чи іншу інформацію – кіно, тому фашисти й почали активно його випускати.
До роботи на рейхскомісаріат була залучена Київська кіностудія. До війни вона налічувала близько тисячі працівників, а після її початку, колектив складав всього декілька десятків осіб, які і змушені були цим займатися.
У 1941 році для реалізації своїх планів німці створили спеціальне товариство “Україне-фільм”, яке спеціалізувалося на зйомках документальних пропагандистських фільмів. Крім цього, організація також займалася контролем діяльності українських кіностудій, кінотеатрів та кінокопіювальних закладів. Тоді були випущені такі кінопродукти як: “Знову Пасха на Україні”, в одному з епізодів якого, єпископ закликає смиренно працювати заради перемоги над більшовизмом та висловлює подяку фюреру за релігійну свободу, також фільми “Робочий день українського селянина”, “Ми творимо в Німеччині”, “Дорога до Рейху”, “Ліс шумить”, “Ой не ходи, Грицю”, “Віденські історії”, “Зоря над Ріо” тощо.
Варто зазначити, що основна кількість евакуйованих кінематографістів теж продовжували активно працювати над створенням фільмів. Одним з таких був кінооператор Данило Демуцький, який виїхав у Ташкент, де і зняв такі кінороботи як: “Насреддін в Бухарі” та “Тахір і Зухра”. Решта ж перебували в Ашхабаді та також працювали над фільмами, які мали на меті підтримати бойовий дух співвітчизників. Тоді вони випустили такі кінострічки як: “Квартал № 14”, “Сині скелі”, “Маяк” тощо.
Окремим досягненням став фільм режисера Марка Донського “Райдуга”, знятий на основі повісті Ванди Василевської. У фільмі режисер передав всю тяжбу життя радянських жінок під час війни, розповівши про просту українську жінку, яка стає партизанкою та потрапляє у ворожий полон. Ця кіноробота викликала фурор та отримала безліч нагород, серед них: головний приз асоціації кінокритиків США, вищу премію газети “Daily News” за найкращий іноземний фільм у американському прокаті, а також приз Національної ради кінооглядачів США.
Радянська пропаганда
Радянська влада йшла по такому ж принципу – пропаганда через фільми. Випускати подібні кінороботи в СРСР почали ще до війни, намагаючись представити Радянський Союз у світлі визволителя. Тоді на екрани вийшов фільм “Богдан Хмельницький”, знятий на Київській кіностудії. Після початку війни ситуація не змінилася, радянська влада продовжила випускати проросійські кінокартини, які пропагували їх перемогу над фашистами та демонстрували “велич” Союзу. Серед таких кіноробіт можна виокремити: “Весняний потік”, “Як гартувалася сталь”, “Воротар”, “Під звуки домбр”, “Два бійці”.
Переслідування
У воєнний та післявоєнний період неабияк страждали від переслідувань з боку держави кінематографісти. Це відбувалося через їх співпрацю з німцями, або ж просто не висвітлення у своїх роботах перемоги Союзу. Таким чином постраждав і відомий радянський кінорежисер Олександр Петрович Довженко, який випустив кіноповість “Україна в огні”, де змалював правдиве життя звичайних громадян під час війни. Але фільм заборонили до показу, через те, що кінокартина просто не пропагувала перемогу партії та критикувала владу.
