В українській культурі зі словом “Еней” асоціюється твір Івана Котляревського або щонайменше Вергілія. Однак у 2 половині 20 століття на вітчизняній естраді виступав гурт, який теж мав таку назву. Далі на kyiv-trend.
Під тиском радянської влади
У 1960-х роках неймовірної популярності набуває ліверпульський квартет “Бітлз”. Їхня музика розриває радіочарти на заході. Однак вона у різний спосіб починає просочуватися і через залізну завісу “совєцкої окупації”. Зарубіжний рок захоплює бунтарські настрої радянської молоді, яка втомилася жити під гнітом диктатури та цілковитого контролю. Тому в республіках СРСР починають з’являтися молодіжні музичні колективи, які за основу своєї творчості беруть стиль кумирів. Серед них був гурт “Еней”.
Колектив було створено наприкінці 1960-х років у Києві. До першого його складу увійшли учні старших класів музичної школи, названої на честь відомого українського композитора Миколи Лисенка. Учасниками групи стали однокласники Кирило Стеценко, Тарас Петриненко, Ігор Шабловський, Микола Кирилін, Олександр Блінов.
Перший репертуар колективу складали відомі радянські композиції, а також творчість тієї ж “Ліверпульської четвірки”. Хоча вже згодом “Еней” почав працювати над створенням власних пісень. Чільне місце у їх доробку зайняли оброблені твори українського фольклору.
У 1970 році відбувається дебют “Енея” на телебаченні. За два роки постійної участі у телевізійних програмах колектив набув шаленої популярності, а армії шанувальниць могли позаздрити навіть “бітли”.
У 1971 році учасники групи вступили до консерваторії. На жаль, на цей же період припадають зміни у складі, які згодом призведуть до розпаду колективу. Колектив покинули Тарас Петриненко та Олександр Блінов, але при цьому долучилися Руслан Горобець та Костянтин Курко.
Через рік “Еней” переходить практично у підпілля. Після звільнення Петра Шелеста з посади очільника українського ЦК КПУ диктаторська влада починає згортати політику українського відродження, яку розпочав Петро Юхимович. Враховуючи свободолюбивий, прозахідний, україномовний репертуар “Енея” гурт піддається утискам. В таких умовах гурт зміг проіснувати ще три роки, допоки всі його учасники не влилися до інших творчих колективів.
Відомі учасники
Серед учасників гурту досить багато людей, які у майбутньому стануть популярними сольними виконавцями, музичними директорами, викладачами, композиторами.
Мабуть, найбільш відомим з них є Тарас Гаринальдович Петриненко. Цей чоловік народився у 1953 році в Києві. Його пісня “Україна” за своєю популярністю та змістом стоїть ледь не в одному ряду зі “Ще не вмерла Україна”, “Боже великий, єдиний” або “Ой у лузі червона калина” – піснями, які мають величезне значення для кожного українця.
Після того, як у 1971 році Тарас Петриненко покинув гурт “Еней”, він створив новий колектив – “Дзвони”. Пізніше було об’єднання з “Енеєм” під новою назвою “Візерунки шляхів”. У 1975 році гурт Петриненка запросили до Укрконцерту. Після цього колектив проіснував ще один рік, маючи нову назву “Гроно”.
Після демобілізації з армії та заборони виконувати власні пісні Тарас Петриненко був змушений переїхати в Росію. У період 1982-1987 років він працює з тульським ансамблем “Червоні маки”, до якого входили лише українці. Потім повертається і відновлює “Гроно”.
На шостих “Таврійських іграх” у 1997 році він отримує Всеукраїнську премію “Золота Жар-птиця” в номінації “Жива легенда”.
У 2004 році долучився до Помаранчевої революції. При цьому неодноразово відмовлявся балотуватися у Народні депутати, аргументуючи це тим, що кожен повинен займатися своєю справою.
Тарас Петриненко має низку нагород. Серед них: Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1996), Заслужений діяч України (1996), Народний артист України (1999), Орден “За заслуги” (2009), Національна легенда України (2023).
