Михайло Андрійович Берденников – заслужений артист УРСР, диригент хору (або ж хормейстер), викладач та професор. Об’їздив за життя ледь не весь СРСР, працюючи в різних музичних закладах. Також був членом Художньої ради Будинку органної та камерної музики. Далі на kyiv-trend.
Дитинство та юність
Михайло народився 30 жовтня 1919 року в місті Архангельськ (Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РСФРР)). Історія його дитинства ніде особливо не висвітлюється.
У 1930 році його сім’я (батько був службовцем) переїхала до Казані.
З 1937 року Михайло працює в Казанському музичному училищі викладачем загального фортепіано та керівником групи інструментів у колективі (концертмейстером). У 1941 році його ж Берденников і закінчує.
Після училища вступив до Свердловської консерваторії (у ХХІ сторіччі відома як Уральська державна консерваторія імені М. П. Мусоргського). У 1942-1944-х роках працював хормейстером капели у Свердловській філармонії.
У 1944 році до Свердловська було евакуйовано Київську консерваторію, до неї і перейшов Берденников, а саме на диригентсько-хоровий факультет. Також з цього року він працює хормейстером Київського театру опери й балету.
У 1946 році Михайло закінчив консерваторію з відзнакою, а саме клас відомого українського композитора та диригента Григорія Ісааковича Компанійця.
Праця Берденникова
Після закінчення Київської консерваторії (відомої нам як Національна музична академія України імені Петра Ілліча Чайковського) ґрунтовно свою кар’єру почав будувати там же ж. Почав з того, що працював асистентом на кафедрі хорового диригування.
Потім він вступає на аспірантуру та попадає спочатку до класу Натана Рахліна (відомий український диригент, заслужений артист України та СРСР), а згодом у клас Олександра Климова (український диригент, викладач).
На жаль, Берденников був дуже зайнятий навчанням та роботою в консерваторії, через що його звільнили з посади хормейстера академічного театру опери й балету.
У 1949 році Михайло був відновлений у театрі та отримав підвищення – став головним керівником хору. В той час він також брав участь у написанні багатьох опер: “Галька”, “Аїда”, “Богдан Хмельницький” та інші.
1950 рік для Берденникова ознаменований вдалим закінченням аспірантури та повноцінним випуском із консерваторії, у цьому ж році він виступає диригентом масштабних опер.
У 1952 році професор кафедри хорового диригування Київської консерваторії Григорій Ісаакович Компанієць виходить на пенсію, тому його місце, але поки що як простий викладач, займає Берденников. Також він стає головним хормейстером Оперної студії.
У 1954 році отримує підвищення у консерваторії, а вже у 1957 році стає доцентом.
У 1959 році Михайло не дуже довго, але працює у Державній капелі бандуристів УРСР.
У 1964 році Арсеній Миколайович Котляревський запрошує Берденникова до Новосибірська, в місцеву консерваторію, на посаду професора кафедри хорового диригування (де згодом він стане її завідувачем). Михайло без вагань звільняється з Київської консерваторії та переїжджає туди.
У 1967 році переїжджає до Ростова-на-Дону, де у Ростовському державному музично-педагогічному інституті влаштовується викладачем двох предметів: диригування та читання хорових партитур. При цьому паралельно (протягом року) займається педагогікою у Донецькому музично-педагогічному інституті.
У 1969 році учень Берденникова, Володимир Андрійович Колесник, запрошує його повернутися до Києва та пропонує знову відновитися на посаді хормейстера в театрі опери та балету, де на той час Колесник був директором. Також до Михайла приходить натхнення знову працювати у Київській консерваторії. Там він до кінця свого життя викладає на кафедрі диригування. В цей період він видав наукові роботи на теми “Про деякі методичні проблеми у класі хорового диригування”, “Нотатки з хорового інтонування. До питання щодо основ методики репетиційної роботи” та інші. Також ним були написані багато опер такі як “Царева наречена” та “Алеко”. Берденников уклав та опублікував збірки музичних творів: “Палестрина. Хорові твори” у 1972 році та “Й. С. Бах. Мотети” у 1974 році.
У 1977 році отримав вчене звання професора.
З 1980 року був членом Художньої ради Будинку органної та камерної музики.
Берденников “виховав” цілу плеяду видатних музик та диригентів. В їх число входять Володимир Курач, Дмитро Радик, Тетяна Копилова та інші відомі заслужені артисти України.
Помер Михайло Андрійович Берденников 14 жовтня 1990 року. Поховали його на Байковому кладовищі.
Особисте життя та пам’ять про Берденникова
Одружений Берденников був на Зої Томсон – своїй учениці. Вона отримала державну нагороду заслуженого діяча мистецтв України. Також була художньою керівницею камерного хору у Київській муніципальній академії музики імені Р. М. Глієра.
У 1970 році в них народилася донька – Катерина. Вона була музикознавицею та кандидаткою мистецтвознавства. Померла у 2006 році та була похована на Байковому кладовищі, поруч з батьком.
У 2019 році в Київській консерваторії було встановлено меморіальну дошку в пам’ять про Михайла Андрійовича Берденникова.
