Київська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра – відомий на всю Україну навчальний заклад, який спеціалізується на підготовці музикантів, композиторів, диригентів та інших. Багато відомих працівників музичної сфери життя нашої країни випускалися саме звідти. Далі на kyiv-trend.
Історія КМАМ ім. Р. М. Глієра
У 1768 році в Києві за ініціативи Київського магістрату було засновано музичну школу, аби поповнити склад Київського оркестру. Школа існувала по 1852 рік.
У 1863 році заснували Київське відділення Російського музичного товариства, а вже 18 січня 1868 року – перше в країні музичне училище, з 1885 року – училище повного профілю.
у 1913 році музичне училище було переформоване у консерваторію (увійшло в її склад як середнє та молодше відділення), але вже у 1928 році відокремилося та стало найменуватися середнім професійним музичним навчальним закладом, музпрофшколою.
У 1956 році училищу було присвоєне ім’я колишнього випускника, директора Київської консерваторії у 1914-1920-х роках, скрипаля, композитора та викладача – Рейнгольда Моріцевича Глієра.
У 1957 році в училищі з’являється можливість заочного навчання.
З 1998 року Київське музичне училище ім. Р. М. Глієра перейменували на Київське державне вище музичне училище ім. Р. М. Глієра.
Вже з 2008 року училище реорганізовано в Київський інститут музики ім. Р. М. Глієра.
У 2018 році інституту виповнюється 150 років і його знову перейменовують, на цей раз на Київську муніципальну академію музики ім. Р. М. Глієра.
Академія готує за такими рівнями освіти як молодший фаховий бакалавр, бакалавр та магістр. Також налічує такі спеціалізації: “Фортепіано”, “Оркестрові струнні інструменти”, “Оркестрові духові та ударні інструменти”, “Народні інструменти”, “Спів”, “Хорове диригування”, “Музичне мистецтво естради”, “Музикознавство” та “Джаз”. Академія також дає можливість отримати кваліфікацію у таких сферах як “Викладач-інструменталіст”, “Диригент оркестру”, “Диригент ансамблю” “Музичний менеджер”, “Звукорежисер”, “Аранжувальник”, “Музичний редактор”.
Єва Хадаші до переїзду в Японію
Єва Хадаші – мистецтвознавець, магістр філософії та співачка. Її справжнє ім’я – Євгенія Суда. Вона народилася в УРСР, у Києві, 7 серпня 1975 року. Про її дитинство насправді мало що відомо.
Дійсно вражає Євина історія навчання. У 1995 році вона здобула бакалаврський ступінь освіти за спеціальністю “хорове диригування”. Далі вступає у Національну музичну академію імені Петра Чайковського на ту ж спеціальність, де навчається у відомого українського хорового диригента, народного артиста України – професора Олега Тимошенка. У 2000 році успішно закінчує її, отримуючи диплом з відзнакою. У тому ж році вступає на магістратуру в Київський національний університет імені Тараса Шевченка на спеціальність “Японська мова та література” та “Англійська мова”. Здобуває магістерський ступінь у 2004 році.
Переїзд у Японію
Буквально з початку навчання, з другого курсу (2001 року), починає працювати над подоланням культурної прірви між Японією та Україною та їде в Токіо, як менеджерка та перекладачка, з джазовою виконавицею Ольгою Войченко (на “Джазовий конкурс Асакуса”).
У 2003 році Євгенія їде в Америку, де навчається в Музичному коледжі Берклі (по короткостроковій навчальній програмі) за спеціальністю “Джазовий вокал”. Хадаші – заміжня. У 2003 році одружилася із випускником вищезгаданого музичного закладу (спеціальність “Джазова композиція та гітара”). Вони проживають в Японії.
Останній курс магістратури в КНУ імені Шевченка (2004 рік) вона закінчує вже з роботою, підписавши контракт з японською продюсерською компанією – вона стає менеджером-перекладачем та співачкою. Також обіймає посаду продюсера української бандуристки та співачки опери – Оксани Степанюк (солістка Токійської опери “Fujiwara”).
У 2011 році бере участь в ролі менеджера-перекладача у проєкті “Діалог культур: Україна — Японія”. Його сутність полягала у сплетінні схожості проблем катастрофи на Чорнобильській АЕС та аварії на Першій Фукусімській АЕС. На тому заході, як головний твір, було представлено камерну симфонію Василя Пилипчика “Молитва цикад”. Євгенія сольно виконала головну партію під супровід Національного президентського оркестру. Після цього, в наступному 2012 році, Євгенія розриває контракт з японською продюсерською компанією, адже готується стати матір’ю. Також на цей рік випадає і її розлучення з чоловіком, яке тривало протягом 5 років, аж до 2017 року.
У 2017 році у Національній музичній академії України імені Петра Чайковського Євгенія успішно захистила кандидатську дисертацію на тему “Західні впливи у музичному мистецтві Японії періоду Мейдзі (1868–1912)”
Відома книга
У 2016 Євгенія Суда бере собі псевдонім Єва Хадаші (в перекладі з японської – “босонога”) та під ним видає свою першу книгу “Західна гейша”. Частково це – автобіографічний роман, в якому молодий музика їде в Америку, в коледж Берклі. Там він знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком – японцем, випускником цього навчального закладу за фахом, композитором джазової музики та гітаристом.
У 2019 році Єва висунула роман на номінацію у конкурсі “Коронація слова”. Все пройшло успішно, тому, у зв’язку з цим, “Західна гейша” отримала спеціальну відзнаку “Міжнародне визнання”, або ж “Коронація слова – 2019”. В цьому ж році у Львові було надруковано перше видання.
Аж у лютому 2021 року відбулася презентація роману в українському посольстві в Японії, місто Токіо.
