Ця стаття про відомого українського композитора, педагога, диригента, який за своє життя написав немало гарної хорової музики. Детальніше про ранні роки, становлення та творчість Артемія Лук’яновича Веделя далі на kyiv-trend.
Ранні роки
Артемій Лук’янович Ведель – талановитий український композитор та диригент. Народився Артемій у квітні 1767 року у Києві у міщанській родині. Батька звали Лук’ян Власович Ведельський, матір – Олена Григорівна Ведельська. Освіту здобував Ведель молодший у Київській духовній академії, де вивчав музику, гуманітарні науки та філософію. Крім навчання, у стінах академії чоловік також диригував місцевому оркестру та хору.
Подальша доля
Після навчання, Артемій відправився до Росії, де обійняв посаду керівника капел. Вже тоді Веделя вважали знаковою особистістю у світі музики. У кінці 1700-х років чоловік повернувся на Батьківщину, де продовжив диригувати, а також очолив капелу генерал-лейтенанта Андрія Яковича Леванідова. Генерал поважав та цінував талант юного Веделя, тому всіляко допомагав його розвитку. Варто зазначити, що у цей період Артемій Лук’янович Ведель написав немало музичних композицій.
У 1796 році чоловік переїхав разом з Андрієм Яковичем Леванідовим до Харкова. Тут Артемій продовжив займатися музичною діяльністю: викладав музичне мистецтво у місцевому училищі, керував оркестром та хором. У цей період також написав три композиції, такі як: “Услиши Господи глас мой”, “Господь пасет мя”, “Воскресни Боже”. Роботи Веделя почали активно використовувати як у церквах, так і в навчальних закладах. Проте у 1797 році за царським указом були ліквідовані музичні капели, з’явилися заборони та обмеження, почалися складні часи для музики та музичних організацій загалом.
Після початку співпраці з відомством Олексія Теплова, музична діяльність Артемія Веделя відновилась. Він продовжив викладати вокал у Харківському училищі, керував капелою та мав там значні успіхи. У 1798 році Артемій Лук’янович Ведель повернувся до Києва, продовжив жити у рідному домі. Там же написав музичні композиції, серед них: “Боже законопреступници восташа на мя”, “Ко Господу всегда скорбіти ми”.
У 1799 році Артемій Лук’янович Ведель став послушником. Він був прикладом для церковних діячів, проте цей період став для композитора також дуже непростим. Наскільки відомо, чи то у Києво-Печерській лаврі, чи у Києво-Могилянській академії була знайдена книга, в якій буцімто рукою самого Веделя було написано про те, що російський імператор Павло I є злочинцем та вбивцею, а також про те, що його буде вбито. Після цього розпочалася “таємна справа” та переслідницькі дії проти Артемія Веделя. Згодом без наявних офіційних документів про звинувачення та затримання композитора ув’язнили, а пізніше відправили у божевільню. Пробув там український композитор майже дев’ять років, перед смертю батькові вдалося його звідти забрати. Помер український композитор Артемій Лук’янович Ведель 14 липня 1808 року у віці сорок одного року. Поховали його на Щекавицькому кладовищі.
Дещо про творчість Веделя
До сучасності збереглося близько вісімдесяти музичних композицій Артемія Веделя. Написані вони здебільшого саме на церковний мотив. Мелодика музичних творів дещо ритмічна, виразна та складна. Серед збережених музичних творів Веделя можна виділити такі як: “Пою Богу моєму дондеже єсьм”, “Блажен разуміваяй на нища і убога”, “В молитвах неусипающую Богородицу”, “Спаси мя, Боже, яко внидоша води до душі моєя”, “Помилуй мя, Господи, яко немощен єсьм”, “Воскресни, Господи…”, “Боже, законопреступници восташа на мя”, “Ко Господу, внегда скорбіти ми”, “Услиши, Господи, глас мой”, “Проповідника віри”, “Господь пасет мя”, “Доколі, Господи, забудеши мя” тощо.
