Ця стаття про композитора та диригента, відомого на весь світ завдяки багатьом музичним творам, таким як: “Ребус”, “Загублений рай”, “Заповіт Ікара” тощо. Детальніше про його дитинство, становлення у кар’єрі далі на kyiv-trend.
Ранні роки
Ігор Борисович Маркевич ー французький композитор та диригент українського походження. Народився Ігор 27 липня 1912 року у місті Київ. Коли хлопчику було лише два роки, батьки переїхали до Парижу, згодом ー до Швейцарії. Знайомство з музикою у маленького Ігоря відбулося досить рано завдяки батьку, який навчав грати на піаніно. Освоївши науку, хлопець почав потроху писати музику самостійно. У підлітковому віці у юнака з’явився вчитель-наставник диригент та піаніст Альфред Дені Корто, який завзято навчав та допоміг невдовзі опублікувати його фортепіанну сюїту “Весілля”. Ігор вирішив продовжити йти музичною стежкою, тому незабаром вступив до паризької школи музики, де навчався як композитор та піаніст. Згодом свої роботи Маркевич представив російському реформатору театрального мистецтва Дягілєву Сергію Павловичу. Той схвалив роботу і попросив створити музику для його балету, а ще замовив фортепіанний концерт. Свою партію на фортепіано Ігор Маркевич зіграв на відкритті Дягілєвських сезонів в Королівському оперному театрі, проте проєкт для балету так і не був реалізований через скору кончину Дягілєва.
Подальша музична діяльність
У 1930 році у столиці Франції Маркевич виконує з успіхом кантату, маючи елементи незакінченого матеріалу для балету, а згодом кончерто ґроссо. Його твори привернули значну увагу як видавництв, так і таких персон, як: Роже Дезорм’єра, Жана Кокто, Даріуса Мійо. Пізніше композитор також почав співпрацювати з відомим балетмейстером Сержем Лифарем, створюючи музику для його балетів “Політ Ікара” та “Ребус”. Хоч балети так і не були реалізовані, все ж музика тоді була виконана. 1933 рік став важливим для композитора Маркевича, адже саме тоді був все ж виконаний балет “Політ Ікара” з музикою Маркевича. Його творіння надзвичайно вразило весь музичний світ. Особливий творчий музичний почерк Ігоря змусив відгукуватися про Маркевича як про важливу фігуру європейського музичного модерну.
У 1935 році композитор переїхав із Парижа до Швейцарії. У ці роки Маркевич активно почав диригувати та грати на піаніно. Додатково вдосконалював свої навички у французького та американського диригента П’єра Монте та італійського композитора та піаніста Альфредо Казелли. Зазначимо, що у цей період Маркевич успішно диригував голландською прем’єрою балету “Ребус” та першим виконанням власної ораторії “Загублений рай”. У подальші роки композитор переїжджає до Італії, бере участь у фестивалях, пише нову роботу “Падіння Ікара”, стає частиною італійського Руху Опору.
З того часу Ігор Борисович Маркевич отримує громадянство в Італії й живе то у Флоренції, то у Швейцарії й активно займається не тільки музикою, але й літературною діяльністю. Одна з його книг називається “Made in Italy”. Надалі Ігор активно гастролював та згодом став головним диригентом симфонічних оркестрів, таких як: оркестру Ламурьо, філармонічного оркестру Гавани, Монреаля, Стокгольма. З кінця 1940-х років Маркевич здійснює викладацьку діяльність, проводячи семінари, майстер-класи у різних навчальних закладах. Довгий час митець не виконував свою музику, проте у 1978 році на прохання все ж погодився диригувати “Загублений раєм”. Після позитивних відгуків, Ігор вирішив відродити свої музичні твори. У 1982 році відвідав СРСР та рідний Київ, де його дуже тепло прийняли. Проте багато планів митця так і не здійснилися, адже 7 березня 1983 року у віці 70-ти років Ігор Маркевич помер від інфаркту.
Серед відомих творів митця виділимо, такі як: “Гімни” для малого оркестру, “Пісня кохання”, “Новий вік”, “Голубий Дунай”, “Лоренцо Чудовий” для сопрано та оркестру тощо.
