Леонід Осика – видатна постать в історії кіно, яка прославила Київ. Цей талановитий режисер та сценарист залишив невимовний слід у світі кіномистецтва своїми творами, які вирізняються унікальним стилем, сміливими експериментами та глибокими сюжетами. Далі на kyiv-trend.
Дитинство та становлення Леоніда Осики як режисера
Леонід Осика – видатний український кінорежисер, сценарист. Леонід народився 8 березня 1940 року в Києві, у простій родині. Дитинство хлопчиська проходило у складні часи німецько-радянської війни. Батько одразу пішов на фронт, а мати з Леонідом та його сестрами перебралася в більш безпечне місце – у Фастів, до рідні. Після деокупації Києва родина повернулася додому. Леонід із самого дитинства був творчою особистістю, любив малювати та читати, особливо віддавав перевагу “Кобзарю”. Після восьмого класу хлопець поїхав вчитися до Одеси в художньо-театральне училище на гримера. Одного разу під час навчання Леонід створив власний театр тіней, ось тоді він і зрозумів, що хоче стати режисером. Після закінчення училища Леонід Осика вирішив вступати до Всесоюзного державного інституту кінематографії. Не пройшовши вступний конкурс, повернувся на Батьківщину. Але довго там не затримався, адже згодом отримав листа від режисера Сергія Герасимова, який написав, що особисто прочитав його роботу та чекає на нього як на студента. Відтоді хлопець розпочав навчання під керівництвом режисера. У 1963 році чоловік знову повернувся до Києва, але тепер уже для стажування на кіностудії ім. Довженка. Там Леонід Осика добре проявляє себе як асистент режисера, а згодом і сам випускає свою першу короткометражку “Двоє”, де зображає двох молодих людей, які не розуміють одне одного.
Популярність та визнання
На 1960-1970-ті роки припадає народження кіношедеврів і пік популярності Леоніда Осики. У 1965 році чоловік влаштовується на кіностудію Довженка та розпочинає свою активну режисерську діяльність. Однією з найпопулярніших робіт українського та світового кінематографа став фільм Осики “Кам’яний хрест”, знятий за твором Василя Стефаника. Ця бездоганна робота завоювала безліч нагород та визнання. Наступною успішною роботою став перший повнометражний, кольоровий фільм під назвою “Захар Беркут”, який також отримав нагороду і премію на Всесоюзному кінофестивалі. Після цього режисер випустив ще документальний фільм “Якого любили всі” в пам’ять про свого загиблого друга і колегу Леоніда Бикова. Крім найбільш відомих кіноробіт, Леонід випустив ще безліч фільмів, серед яких: “Подарунок на іменини”, “Тривожний місяць вересень”, “Етюди про Врубеля”, “Увійдіть, стражденні”, “Вклонись до землі”, “Розплата”, “Море” та ін.
Особисте життя та боротьба з алкоголем
У Леоніда Осики було два шлюби. Антоніна – перша дружина, з якою режисер познайомився ще в університеті. Прожили вони 16 років, з’явився спільний син Дмитро. Пара жила в ідилії, але сімейне щастя зруйнував алкоголізм Леоніда. Після довгих років терпіння та страждань жінка все ж не витримала і розлучилася. Ці події негативно вплинули на чоловіка, тому він став ще більше пити. Але пізніше життя Леоніда все ж змінило нове кохання з шістнадцятирічною молодою актрисою Світланою. Вони дуже кохали одне одного. Жінка підтримувала та надихала режисера, тому згодом він все ж поборов згубну звичку та почав плідно працювати над своїми новими проєктами. Невдовзі сім’я поповнилася близнюками. Леонід завершив свою режисерську кар’єру у 1994 році, презентувавши свій останній фільм “Гетьманські клейноди”. Можливо, режисер продовжив би працювати й далі, та сталася трагедія. Закриваючи вікно, чоловік випадково провалився у віконну раму і зламав собі хребет, внаслідок чого Леонід став прикутим до ліжка. Згодом у нього сталося ще кілька інсультів. Помер талановитий режисер 16 вересня 2001 року, поховали на Байковому кладовищі.
