Розвиток музичної культури Києва розпочався саме з вуличних виступів. Мешканці та гості міста часто зауважують, що столиця по-особливому звучить. І справді, щовесни, ледве пригріє сонце, на людні локації Києва виходять співаки та музиканти, що прагнуть поділитися своєю творчістю. За словами більшості артистів, їх головною метою є не заробіток, а обмін енергією зі слухачами. Далі на
Історія вуличної музики
Вулична музична культура почала розвиватися за часів Київської Русі. Сучасним виконавцям передували так звані скоморохи – це професійні музиканти, діяльність яких тривала з ХІ по ХVІІІ століття. Вони були учасниками публічних заходів та розважали перехожих не лише музикою, а й театральними виставами.
Скоморохи виступали на площах міста групами від 30 до 100 осіб. Їх відмінною рисою було спілкування з перехожими та залучення їх до власних виступів. Така взаємодія привертала увагу та дозволяла збирати чималу публіку.
Також були придворні скоморохи, які супроводжували святкові заходи у князівствах.
Тодішні вуличні музиканти вели мандрівний спосіб життя та мали на меті викликати позитивні емоції в міщан.
Для того, щоб потрапити до колективу скоморохів потрібно було володіти красномовством, бути краєзнавцем та фольклористом, знати кілька мов та вправно грати на музичних інструментах.
У 1657 році влада суворо заборонила подібну діяльність, адже музиканти на широку публіку жартівливо висвітлювали негативні риси можновладців.
З роками вулична музика перейшла до рук київських кобзарів, які використовували народні інструменти для відтворення балад та дум. Однак у 1930-х роках і цей різновид вуличних музикантів зазнав утисків.
Поступово давні традиції відродилися та модернізувалися завдяки творчим киянам, які почали виходити на вулиці міста з власним репертуаром.
Вуличні музиканти – правила
У багатьох вуличних музикантів світу, особливо в туристичних країнах Європи, є чітко встановлені правила виступів. Наприклад, у Мюнхені для гри на інструментах у громадському місці потрібно пройти кастинг, а у Штутгарті музиканти мають лише 30 хвилин на виступ.
У Києві відсутні такі жорсткі правила, однак через брак організації вуличні музиканти часто стикалися з різноманітними незручностями.
У 2019 році було створено ком’юніті столичних виконавців, загальна кількість яких становила понад 100 осіб. Організатори зробили таблицю з певним графіком, де за два дні необхідно забронювати місце для виступу. Якщо музиканти претендують на одну локацію, то між ними узгоджується час публічної гри. Завдяки таким правилам артистам не доводиться даремно перевозити важкі інструменти та чекати своєї черги просто неба.
На питання «скільки заробляють вуличні музиканти?» більшість артистів відповідають однаково – приблизно 50 гривень за годину. У вихідні та святкові дні на центральних вулицях Києва за кілька годин можна зібрати до 5 тисяч гривень.
День вуличної музики
День вуличної музики – це міжнародний музичний фестиваль, який почали проводити з 2007 року в Литві.
У 2014 році голова громадської організації «Логістичний штаб» Олеся Корженевська доклала чимало зусиль аби започаткувати подібну традицію в Україні. Відтоді кожну третю суботу травня у великих містах країни святкують День вуличної музики.
З кожним роком захід стає дедалі масштабнішим, тому для участі у фестивалі музикантам необхідно заздалегідь зареєструватися.
Свято проходить у форматі вуличних концертів, які відбуваються на центральних вулицях міста. На кожній локації артисти грають музику різних жанрів. Також біля Національного музею історії України організовують концерт для дітей.
У межах заходу проводяться різноманітні ярмарки, на яких можна придбати сувеніри та смаколики. 10% прибутку витрачається на благоустрій Києва.
